Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Десь у маленькому селі **** - ВІРШ

logo
Сергій Ранковий: **** Десь у маленькому селі **** - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 7
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

**** Десь у маленькому селі ****

Прикріплений файл: 130326_093351_1_1_1_1.mp3



Десь у маленькому селі 
                  за межами околиці Франківська,
Жила бабуся з дідусем 
                  і кішка з іменем Марися,
У хаті вже давно не чутно 
                  дитячих криків малюків,
Бо діти виїхали в місто, 
                  залишили самих батьків.

На дворі хлюпають калюжі 
                  і з ранку сонця не встає,
У хмарах небо затягнуло, 
                  холодний вітер в шибку дме,
Горіх старий біля веранди 
                  осипав листя вже своє,
Осінній подих вже лунає 
                  і ледь десь чутний клич зове.

Лелеки в вирій позбирались 
                  летять у теплії краї,
А баба з дідом вже гадають, 
                  що й як робити по весні,
Не спішно в хаті б'ють куранти, 
                  зозуля в них вже не кує,
А баба в’яже діду светра, 
                  бо в діда кров не гріє вже.

Дідусь у спокою душевнім 
                  читає старий вже "Фітіль",
І одним оком поглядає, 
                  що на екрані голубім.
Мариська біля діда умостилась, 
                  пригрілась у куточку біля ніг,
А в телевізорі лунає дзвінко 
                  кохання чийогось дивний крик...
	
Дід тільки оком подивився 
                  та сплюнув нарочито вниз,
Та каже бабі, - Ти дивись, 
                  який бездарний цей артист!
Чи це кохання? Це ганьба! 
                  Ось ми кохалися, то да!
І гордо дід здимає груди, 
                  дивись, мов баба, який я...

А бабі що до того діла, 
                  аби не втратити рядка,
Сидить собі стара у кріслі 
                  і в’яже светра кружева,
А діда крутить пофорсити, 
                  неначе молодий ще він,
І чеше лоба він рукою, 
                  немовби чубиться із ним.

А знаєш, баба, що тобі, 
                  зі мною круто пощастило,
Бо міг би взяти я тоді 
                  в дружину Машку Кухотило.
У баби руки затремтіли, 
                  але все ж втрималась вона,
Ну думає, - Старий, рогаче, 
                  не знаєш ти все до пуття...

А дід посміливішав трохи, 
                  тай каже бабі навпростець,
Та я, стара, хоч зараз можу 
                  ту Машку обійняти десь.
У баби аж щока надулась, 
                  так скули виперли її,
Тай каже діду стиснув зуби – 
                  Ти краще кицьку обніми!

Мариська далі від біди, 
                  полізла заховатись у печі.
А баба вже кипить на всю, 
                  та хоче діда спицею штрикнуть.
Старий козел, облізла шафа! 
                  Не підбираючи слова,
Кричить до діда свого баба, 
                  аж труситься її рука.

Старий подалі від біди 
                  заліз по вуха в подушки,
Мовчить неначе онімів, 
                  хай краще пройде бабин гнів.
Старенька трохи покричала, 
                  та й заспокоїлась на тім,
У крісло умостилась знову, 
                  та й почала в‘язати в нім.

Ідуть часи в мовчанні тихім, 
                  і дід заглибився в журнал,
А баба стукотить щомиті, 
                  неначе маятник там…там…
Не витримала перша баба, 
                  та каже діду, – Йди сюди!
До діда светр прикладає, 
                  а дід похнюпившись мовчить.

Ну, що, старий мій дідугану, 
                  то може чай нам заварить?
Давай, старенька, вип‘єм чаю, 
                  тай позабудем все за мить.
Усівся дід біля бабусі, 
                  обнявши ніжно у плечей,
І тихо муркотить Марися, 
                  пригрівшись біля цих дітей…

ID:  406815
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 07.03.2013 00:08:06
© дата внесення змiн: 16.11.2013 20:42:04
автор: Сергій Ранковий

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (483)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

friends Дуже сподобався.
 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надіюсь хоч трохи всміхнулися smile
Дякую give_rose icon_flower flo34 22 23 31
 
Гарний віршик
 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та це ж не віршик, а віршище biggrin biggrin

Дуже Вам вдячний за відгук. Приємного вам настрою. biggrin give_rose friends З наступаючим. give_rose give_rose give_rose
 
Ірина Кохан, 07.03.2013 - 17:17
12 Цікавий віршик!!Мені сподобався!! smile smile
 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую smile Хоч трохи посміхнулася і то добре biggrin
 
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 07.03.2013 - 10:23
КОЛИ Я ЧИТАЛА ПЕРШІ КАТРЕНИ, ТО МЕНІ ВБАЧАЛАСЬ ОДНА ТЕМА, А ПОТІМ ВСЕ ТАК В ІНШОМУ РАКУРСІ РОЗКРИЛОСЯ, ЩО Я АЖ ЗДИВУВАЛАСЯ. МАБУТЬ САМЕ В ЦЬОМУ ЗАКЛЮЧАЄТЬСЯ ІНТРИГА АВТОРА, ЧЕКАЄШ ОДНЕ, А ОТРИМУЄШ ІНШЕ. СПОЧАТКУ ДУМАЛА, ЩО ВІРШ ПРО СУМНЕ, А ПОТІМ ДЕЩО ВИЯВИЛОСЯ НАВІТЬ ДОТЕПНИМ, АЛЕ, У БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ, В ЦЬОМУ ВІРШІ Є НАД ЧИМ ЗАМИСЛИТИСЬ І ПОМІРКУВАТИ 12
 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, дякую. smile give_rose friends
Цейм вірш дуже наповнений різними почуттями.
Є трохи смутку, трохи спокою, трохи агресії, трохи гумору, трохи прощення і безумовно багато любові... biggrin biggrin biggrin
 
Любов Ігнатова, 07.03.2013 - 07:39
Видать, кожному було що згадать...
Класно!
 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, в молодості хто безгрішний?
Але чи зможе хто із нас,
У старості своїй безгрішній,
Знайти любов таку як в них... biggrin biggrin biggrin

Дякую smile give_rose friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: