Є жінки непомітні,легко губляться в натовпі,із яскравими мріями але браком зусиль.Є жінки для натхнення,бо вважаються гарними і приречені жити вже з цим.Є жінки,що роздавлені,крижані і відчужені,що тримають на відстані-їх серця з мікросхем.Є такі,що не навчені жити з надлишком свіжих проблем.
Є ще досі не вивчені,із печаткою безвісті і таємними силами,що доводять до мук.Є жінки,що окрилюють до вершин шовковистості,є й такі,як миттєвість весни.Є наповнені ніжністю,що м'яка як мереживо,із подобою ангела і легким змахом крил.Є жінки вищі близькості,із душею безмежною і незайманим спокоєм,що хвилює,п'янить...
їх ламає реальність...щоб сховатись від неї,лиш зникають у дверях квартир -
там чатують думки - доля ж кожну зробила чиєюсь,в цім і є вища сутність для них...
