бачу зміни у своїх рисах,
ні, не ніс обгорілий,
не вилиці, не татуювання нове
на серці просто не так вільно й
прокурено, швидше віддано,
швидше у одній в\'язці по коліна
в сніг, з чолом ще більш обвітреним,
просто очі, вони посвітлішали.
а потім це все невігластво
викидати на загальний осуд,
викликати жаль, насміх, може,
захоплення. не бути відкриттям
просто бути, кожного ранку,
дивлячись в дзеркало, бачити нові риси
думати-не думати, що можна, власне,
змінити стиль одягу на просто зручний,
аби бігти не швидше, не повільніше
а так, як у в\'язці відданих великому божеству.
людина колись погладить своїх собак. ти
колись звіриш мої риси із тими, що були
до.