А мені ще і досі все віриться -
В сновидіння приходжу твої.
На кордонах минулого митниця -
Я пройду непомітно її.
Я навшпиньки ввійду, посміхаючись,
І назад поверну років вир.
Від розлук павутиння звільняючись,
Шепочу тобі: "Серцю повір.
Хіба перше кохання забулося,
Якщо навіть воно не збулось.
Знаю, коло давно вже зімкнулося,
Залишаючи трепетне щось:
Чи то ніжності першої дотики,
Чи печалі солодкої смак,
Чи усмішку дитячої логіки,
Що несла в собі вічності знак.
Та на жаль, ми тоді розгубилися
Й не повірили в вічності мить.
Не повірили і помилилися...
А тобі "не збулося" болить?"
