Я захворіла на веснянку-
Така хвороба модна нині...
Не сплю до самого світанку,
Твої зціловую світлини...
Лежать забуті шоколадки,
Що від депресії лікують;
Немає у думках порядку-
Душа і тіло ворогують...
У парі веселіш хворіти-
Та в тебе є імунітети:
Вже не вражають перші квіти
І щойнописані сонети...
Ти зрозумій:далеко літо!
Тож наперед тобі покаюсь:
Як будеш далі так сидіти,-
Піду і в когось закохаюсь!
Ти не карайся і не кайся.
Візьми, і в мене закохайся.
У парі будемо хворіти.
Як предки викликали літо?
Казали, треба в борозні
Пів дня (не менше!) вовтузні.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я захворіла на вітрянку,
Вже не хвилює небо синє...
Тепер лиш п"ю я валер"янку
І метиленом мажусь синім.
І вже наїлась шоколадок -
Від них мені свербіж у носі.
Душа ж моя вже вийшла з ладу:
Чомусь постійно тіла просить.
Уже не радують сонети
Й твої не зірвані ще квіти -
Набуду я імунітету
Від них із іншим жарким літом.
Поїду з ним либонь на море
В солоній купелі купатись!
А ти сиди, моє ти горе,
Я хочу з іншими кохатись...
Любо! дякую за надих!
І закликаю до дискусії
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви мене порадували! Такий заряд позитиву! Дуже гарно і дотепно! Щиро дякую!