Коли Різдвяна зірка засвітилась,
Вся ненька - Україна звеселилась.
Й тоді, на честь Ісусика малого,
Родина кожна поспіша до столу.
Весь день до Свят вечері готувались,
Скрізь прибирали, порались, старались,
Щоби дитя господнє зустрічати,
Та як належить, свята відмічати .
Дідусь приніс під стіл соломи й сіна,
Щоби велась у господарстві худобина.
Бабуся постелила скатертину,
Щоб лихо обійшло її хатину.
Під вишитий обрус - сіна охапка,
Щоб щедро уродили поле й грядка.
На всі кути стола часник поклали,
Щоб всі були живі й не хорували.
Один горішок, щоб усі любились,
Ще й так, що навіть ним завжди ділились.
І свічку, щоб у мороку світила
Та відганяла усі темні сили.
До хати батько Дідуха заніс,
Щоб рік новий достаток в хату ніс.
Матуся готувала смачні страви:
Пампушки, пироги, узвари…
Поставила на стіл дванадцять страв.
Багато було з ними в неї справ.
Апостолів вона так вшанувала –
ЇЇ робити це прабабця наказала.
Малеча всім дорослим помагала –
Слухняною була, не заважала,
На сіні, під столом кудахтала, як квочка…
Багато що зробив і син, і дочка.
Закінчивши усі приготування,
Переодівшись у святкове вбрання,
Молитву склавши Богу та Христові,
До вечора святого всі готові.
Без поспіху кутею починають…
А потім вже й колядочки співають.
Про те, що Бог предвічний народився,
Спаситель грішних на землі з’явився.
