Україно мати сива, тебе не впізнати,
Одягли тебе в свитину аби осміяти.
Працювали ми, як коні, та прийшли Ведмеді,
Вбили наших полководців, знищили поетів.
Боже, як нас опустила в кожанках зараза,
Оселилась в нашій крові ордИнська проказа.
Хохломони, як собаки завше на підхваті
Щоб хозарикам у церкві й на Горбах співати.
Світять, святять і почтують в пагорбах гібреїв,
Репетують, шкварку мають в московських пігмеїв.
.
Чужа мати гроші платить тож синів почтує
І співають знову й знову: Боже Алі – Луя.
Жуйте, жуйте хохломони дадуть в Вашингтоні:
Вже готують Катю нову в Лондонськім притоні.
І положать, як в Єгипті із лиця погожу,
Гейшу сину Фараона у батьківське ложе.
Де поділось Перське царство, нема Вавилону,
Де імперія Священна - була ж із бетону.
Ну а ти, як ґвалтував братику-москалю?
Апетити ж у тебе, мало було й Галі…
Зрозумійте українці звідки Ваші біди:
Їз отруєної крові, з заздрощів сусіди.
В око вцілили Ви, Діду,
Та не вбили гада -
Не так просто такі підуть,
Бо безсмертна зрада...
Та не можна і мовчати -
Сльози не водиця
А з твого жаркого слова
Добра буде криця!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
