Нехай осінь мене випробовує,
Нехай рубає
І нагороджує шрамами -
Я знову напишу
Щось на зразок рубаї
І буду закриватись від неї вігвамами.
Я стану на шпильки
І складу конкуренцію осені.
Я не набагато молодша,
Зате набагато довша,
Я зупиняю плин часу косами.
Осінь не вмивається, як і я, росами,
Тому вона мені більше не конкурентка,
Я сама собі буду осінню.
І це не значить зовсім,
Що я не можу кохати осінь,
Що я не можу кохатись осінню,
Що я не можу сваритись з осінню,
Що я не можу ходити
Лісом босою,
Містом босою,
По душах босою,
Щоб ненароком не вбити
Чиїхось мрій своїми шпильками.
Щоб якось не розбити
Свох мрій чиїмись вчинками
Минулої осені,
Наступної осені,
Кожної осені
І післязавтра.
