У селі цвітуть сади:
Груші, яблуні і сливи.
Посадили їх не ми,
Але ми за це щасливі.
Біло, сніжно навкруги.
Все навколо вкрито снігом.
Але він не крижаний-
Пада цвіт на землю в сливи.
Облітає вся краса,
Плаче груша за віночком,
А у айви вже коса
Зеленіє над струмочком.
Швидко літечко пройшло.
І не зчулися - й вже осінь.
Пахне парним молочком,
А садочок діла просить.
Зарум'янились сливки,
Яблука налиті сонцем,
Білосніжні там грушки
Позвисали над віконцем.
Біжимо до них скоріш,
Чим по-швидше скуштувати.
Хто за кого з нас прудкіш?
Та не можем з'ясувати.
Біжимо на рівні всі.
Ми ж бо друзі, ми не жадні.
Наберемо цілий ківш
Й будем їсти потім разом.
Так з'їмо з десятка два.
Ну, а інші? Є ще люди.
Он сюди іде юрба,
Дідусі одні й бабусі.
Ми пригостимо усіх.
Це ж вони колись садили.
Юними вони були
Полюбляли їсти сливи.
Дідусі садили сад,
А бабусі поливали.
Все на радість і на лад,
Щоб їх діти куштували...
17.12.2008
