Є у осені мить, коли пахне весною,
І земля молодиться у росах нічних.
Так і в серці надією стане живою
Поклик років далеких двадцятих моїх.
Бабине літо, ах, бабине літо...
Палає на кленах листва золота.
І, може, тепер час прийшов зрозуміти,
Що серце кохає міцніш крізь літа.
Чи то доля моя була снігом покрита,
Чи, може, вина у душі є моїй,
Що тільки теплом розпрощального літа
Горить-догоряє в мені погляд твій.
Хоч надії мої павутинка обвила, –
Не погасне в душі світло жовтих вогнів.
Щоб тільки ти знав, що з твоєї лиш сили
Я живу між дощів, і снігів, і вітрів.
Бабине літо, ах, бабине літо...
Горить у душі та жага золота.
І, може, тепер час прийшов зрозуміти,
Що серце кохає міцніш крізь літа.
Ніна Аксёнчык
Бабіна лета
Ёсць у восені міг, калі пахне вясною.
І зямля маладзіцца ў росах начных.
Так у сэрцы маім зноў надзеяй жывою
Адгукаецца лета дваццатага міг.
Бабіна лета, ах, бабіна лета...
Палае кляновы касцёр залаты.
І, можа, цяпер ты паверыш прыкметам,
Што сэрца кахае мацней праз гады.
Ці была мая доля снягамі задзета?
Ці я вінаватая ў тым прад табой,
Што толькі цяплом развітальнага лета
Гарыць-дагарае ва мне погляд твой.
Хоць надзеі мае абвіла павуцінка, –
Не пагасне ў душы святло жоўтых кастроў.
Каб толькі ты знаў, што тваёю крывінкай
Я жыву між дажджоў і снягоў, і вятроў.
Бабіна лета, ах, бабіна лета...
Гарыць у душы той касцёр залаты.
І, можа, цяпер ты паверыш прыкметам,
Што сэрца кахае мацней праз гады.
ID:
377386
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.11.2012 03:35:40
© дата внесення змiн: 13.11.2012 03:35:40
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
