Твої сльози – як рівний категоричний спам,
алкогольним теплом витікають з глибин артерій,
тануть в хвилях повітря і мостяться на папері,
здобуваючи вічність тривожним твоїм думкам.
Твої запахи мерзнуть мінорним відтінком слів
на порожніх вокзалах, самотніх зупинках, сценах,
щоби дотиком сонним востаннє прийти до мене
і забрати недоїдки кисло-солодких днів.
Твої очі фальшиві – сірий, безжальний щем.
Він мене накриває миттєво, немов наркотик.
Я віддала би душу за те, щоб пізнати хто ти
Я зустріла би старість поряд з твоїм плечем.
Твої сльози незвичні, і трохи гіркі на смак...
у мені розтопилась твереза холодна осінь.
Я віддала би душу (шкода, що ніхто не просить)
За шалений азарт в лабіринтах твоїх атак.
Твої сльози – як рівний категоричний спам
алкогольним теплом витікають з глибин артерій,
тануть в хвилях повітря і мостяться на папері...
Там і я залишаюсь.. Далі ти підеш сам.
