Я так хотів
щоби покинула
ти мою голову,
а ти пішла і з серця
назавжди.
Ну, що ж,
отже так потрібно.
Покинула і не сказала,
чому все саме так.
Та й байдуже.
Бо головне
що я цього добився
і ти уже не мучитимеш
мене ніколи. Мабуть.
Я сподіваюся на це.
Набридло. Прокидатися
постійно від твоїх
докорів і нарікань.
Іди собі
куди бажаєш.
Я не тримаю
і не благатиму зостатись.
Мені однаково.
Я вільний і тим самим
полонений навічно.
Така вона вже,
воля.
