Мороз смакує
червоні кетяги
з калини.
Знов потягами,
немов на крилах,
я до тебе лину.
Виношую віршІ,
вагітніючи вкОтре.
В вікні навпроти
Дощ іде.
А ти ж не проти
своЮ надію
сіяти у мене,
любов"ю зрошувати
погляд мій зелений?
Ой, Леле!..
Змінився світ -
Осінній літ
останнього лелеки.
В моєму лоні справжня спека
від твОїх снів -
Я
По росі
до тебе босо лину,
У жмені набираючи
калини
й морозами
розпалюючи суть.
І тіло перетворюючи
в ртуть -
З"єднати ним
Два обрії народжених світів
і двох нарЕчених імен.