«У домі повинна бути машинка до шиття!»
(Джек Лондон)
Каштан на бруківці
Він теж грає Шекспіра.
Осінь пахне свободою -
Не тільки істиною
І просвітленням:
Я так довго чекав -
Холодного осіннього вітру
Подих,
Що забув – маю грати
Свого Шекспіра.
Дивіться ж сумну трагедію!
Ви глядачі заспані!
Акварелі сірого міста. Над.
Серед мишей є художник
Він зобразить. Як сонце сідає у сірість.
Дарма розмальовують
Фасади вулиць.
Місто і далі лишиться кольору пилу.
Познімайте маски байдужості!
Визирніть у вікна відчинені!
Сторінка Книги
Заляпана кавою.
Фільми спогадів
Затуманені буднями.
Запросіть двірників
На свої брудні вулиці.
Втечіть хоч на хвильку
З міста брудної совісті…
(Написано в місті Лондондеррі у 1969 році. Авторський переклад з ірландської. Для мене місто Лондондеррі завжди просто Деррі... Це я написав так, що читачам було зрозуміліше... Світлина з меріжі.)
с первых строк уже ощутим Художник.
И далее все говорит о нем - взгляд, походка...
А мыши все равно не поймут, даже если услышат, - не вслушаются. Не способны, в силу недо-масштаба. И дистанция эта, думается, значительнее, чем от земли до луны.
Но что за дело до этого Художнику?
Пойте своего Шекспира, продолжайте...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую таку зацікавленність моїми творами... 
правда 
