Десь у хащі серед гір
Проживає дивний звір.
Це не вовк, не зайченятко,
Не ведмідь, не лисенятко.
Має вуса й дужий хвіст,
Ще й до будівництва хист.
Вміє плавати, пірнати,
Міцні греблі будувати.
Зуби в нього, мов пила,
Не біда, що тільки два.
Валить він дерева спритно-
Навкруги тріски лиш видно.
Інженером люд зове-
Швидко стовбури гризе,
Гілочки стяга донизу,
Дамби роблячи із хмизу.
До води сплавляє все.
Глину теж туди несе.
Річку враз перегородить,
Береги навкруг затопить.
Любить серед ночі їсти
Кору, гілки, листя гризти.
З’єднує ходи з норою,
Вхід маскує під водою.
Має гарний кожушок…
Здогадавсь, хто це, дружок ?
На гербі Канади видний,
Хоч до миші він подібний.
У Червоній Книзі вид,
Бо з планети ледь не зник.
Отож знатимеш тепер:
Дивний звір цей - то бобер.
