Розпухлі очі і слова,
І знов слова, і знову й знову.
Від смутку трісне голова,
Якщо давать мені по слову.
Червоні плями на щоках –
Слід від отруйних обіцянок.
Такий чутливий, просто страх!
В ці ігри вже не грає ранок.
Приснись – забуду, хоч кричи,
Не чую – зажувало плівку.
Як пригадаєш уночі,
Пришли затягану листівку,
Посміємося по кутках –
Я і замучена буденність.
Давай про все у двох словах,
Я заплачу за цю конкретність.
