Декаденти тріумфують! Осяяні промінням пристрастей, блукають у нічому! Зірвись, буйний вітре! Спалахни, палюче сонце! О сили природи, навіки поховайте в матінці-землі кодекси неправдивої правди та свіх її потомків!
Закінчився бал-маскарад. Пора скидати прегарні маски! Пора вже показати справжні лиця! Пора вже скинути вбрання розкішне! Пора вже показати криві обличчя із зморшками сорому і тьмяні помутнілі очі, опущені додолу. Прийшов вже час повихвалятисьсвоїм ганчір'ям на виснаженому тілі, порахувати:в кого менше дірок на взутті брудному; чи в кого ще лишився віскі на дні пляшки, украденої з останнього маскараду.
Хтось тішиться спогадами, яким немає вороття; хтось споглядає сувеніри минулого життя; хтось збожеволів від втрати власного "я"; хтось плаче кров'ю, в надії врятуватись...
Ось і черговий простір існування.
Декаденти все ще тріумфують...
