Коли вогонь мене вбиває,
Ковток води прошу один,
Так морок спокій забирає,
Так щастя витворится в дим…
Хай жар у попіл обернеться
І шлях обірветься за мить,
Але нехай ще відгукнеться,
Іще хвилину догорить…
Ми любим те, що нас вбиває,
Що серце точить без кінця,
Що нам у душу западає
Й помре без жодного слівця…
Нам крапля знудженого болю
Миліша сонячних торкань,
Покличуть серденько на волю, –
Воно в полоні зволікань…
Нам часом сіль солодка дуже,
А день – темніше темноти,
І часто доля осоружна,
Бо не воліє підійти…
На ці тортури ми самі
Себе безжально наштовхнули,
Нам замість снігу дай води,
А замість жити – ми заснули…
24.07.2010
