У моєму місті живуть музиканти
кожнісінького ранку вони збираються на роботу
і чомусь тягнуть мене за собою ...
їхні невимовні руки лазять по закутках шукаючи розкиданий одяг
мене дратує їх метушня тому що серед них немає тебе
твого інструменту
і через те я стаю схожа на мегеру і не дай боже
в ту пору заграти іншому... музиці.
вже скоро вони втихають і лише ковтки гарячого наглого фрукту
нагадують що вони поруч... одного разу один музика
хотів полоскотати моє горло апельсиновим акордом
з тих пір він зовсім не вживає напій...
насьорбавшись тих бульбашок вони закривають очі
і... і починають молитися
врядчи вони розуміюють слова тих молитов
та у цей час я маю змогу побачити тебе...
я бачу як наливаються твої очі пристрастю
коли твоя музика огортає мій стан гарячими обіймами
я бачу твої губи ,що шепочуть щось тепле наближаючись до моїх
я відчуваю твої доторки струн, вони горнуть моє волосся
і притягують до себе вдихаючи залишки фруктового напою...
скажений... будильник...і музиканти...незносні їхні твори...
бувай мій солоде, не тягни завтра з цілунками...
