...зоряне небо осіннє
навіює спогади ночі,
коли зрозумів,що кохання існує,
як поглянув у закохані очі...
в ті очі,що змінили життя,
і по новому жити навчили,
очі,що світились від щастя,
що закохали,і самі щиро любили...
поцілунки сповнені ніжності,
і теплі,ласкаві слова...
від яких серце билось все швидше...
і в грудях тремтіла душа...
і хай зараз ми трішки в розлуці,
та кохання робить сильнішими нас,
і хоч зараз пригорнутись не можем,
скоро неодмінно прийде цей час...
бо коли двоє людей так кохають,
для них не існує обрію й меж,
отже буде все просто чудово,
бо ж для нас не існує їх теж...
![Rostislav: […зоряне небо. . ] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
