Ще одна маска знята. Всесвіт старший на одне життя. Чиєсь серце перестало битись, чиєсь почалось. Я стою, а життя проноситься повз мене болідом. Я стою і дивлюсь на Сонце, зорі, Місяць, Небо... ніхто не помічає цього. Світ мені каже „Ти не потрібен мені”. „Зате потрібен комусь, хто ще не належить тобі”. Сміх. Всесвіт старший на одне життя. Чиєсь серце перестало битись, чиєсь почалось. Раптово біля мене зупиняється дівчинка. Чорне волосся, усміхнені карі оченята, і добіса спокусливий темний сарафанчик. Вона стоїть і зацікавлено-грайливо дивиться на мене.
— Ти хто?
— Володя, а ти хто така?
— Ти ж хотів смерті, ось я. Йдемо?
Я ще раз глянув на сонце, небо, людей, яким я ще не байдужий.
— Напевно що ні, вибач
— Чому?
— Так, чому?
Біля неї стояло Я, я що казало „ТИ МАЄШ ЖИТИ!!!”
— Просто Любов сильніша за Ненависть.
— Але ж Світ жорстокий!
— Ну що ж, треба міняти
— САМ?
— Ні, з такими як я.
Я стрибаю в море, що зветься СВІТ. А на скелі стояли Я і Дівчинка. Ангел-Охоронець і Смерть.
— А що, ми файна пара
— Але я знов програла
— Ні, ми обоє виграли
— Але він живе...
— І повинен жити, а я тебе... ко... ко... КОХАЮ!!!!!!!!!!
— Невже, а якщо я тебе поцілую?
Вони так і стояли дивлячись закоханим поглядом один одному в очі.
А я... я занурився в Світ. Там я зустрів Ненависть і Любов, Зло і Добро, Самотність і Друга. І саме головне Її. Світ біжить хочемо ми цього чи ні. Від нас залежить ким ми будемо: сірістю, його масою, чи Особистостями, що кинули Йому виклик. Я часто бачив Охоронця, а поруч стояла Смерть. Подекуди ми сидимо в хмарках п’ючи каву з корицею. І бесідуючи про Світ, який лише мовчки нас ненавидів.
— Не клич мене завчасно, ок? Маля,- а ви колись обіймали Смерть за талію?
— Добре Дівчинко
— Ми ще зустрінемось, колись, коли треба буде. Просто не роби приємно Світу
— Домовились.
— Доречі, дякую тобі
— За що?
— За нас...
Так я зустрів Смерть, і відчув її поцілунок, так я побачив свого Охоронця. Так Охоронець і Смерть покохали. Так через це мене зненавидів Світ. А я його. Так я зрозумів, що Ненависть на заглушить Любов.
