UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Marvelija: Патякало, триндякало, базікало - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ А.Б.В.Гість, 25.01.2012 - 19:12
ПУСТОПОРОЖНЄКолосян 2:8 «Стережіться, щоб вас хтось не захопив, немов здобич, уживаючи як принаду філософію чи оманливі, пусті ідеї, що ґрунтуються на людських традиціях, на прописних істинах цього світу, а не на вченні Христа» Слова окремі, змісту в них нема, Підібрані до рими випадково. Нитками білими невдало притягли… Вони вже не пасують ні до чого. Зате претензій і гонорів поза край. Готовий в лаври, почесті давай! Немає скромності, тай глузду ніде взять А публіка мовчить, бо ладу не видать. І знов містичний, неземний сюжет, Потусторонній присмак без прикмет… І право автора, немов авторитет… Тверезу думку загубив поет. Він, може, й не хотів, та дишло повернуло, Заснув Пегас на манівці звернули : По бездоріжжю, із вибоїнами суєти… Ловити мрії, що пропали їх сліди. Фантастика – такий невдячний рай… Хоч простору у ньому поза край, Та вся будова, скільки не крути, То замки із повітря й пустоти. Ми прагнем чуда – з моря Афродіту.. Що нам земна, про неї все забуто. Пощо нам здеградований земний – Прекрасний Аполлон – зразок новий! Героями живем, від правди утікаєм, Клянемо світ, хоча його не знаєм. Не бачим первозданної краси… Давай приземлемося – я і ти ! |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
