Різдво. Різдво Христове я зустрічаю у чужому краю. Таке радісне, таке величне це свято! Але чому душа моя не прибрана святково? Чому так сумно? Сумно і буденно у цьому багатому домі і ніщо не приносить мені радості. Я не хочу бачити цієї довколишньої розкоші. З відчаю чи розпачу закриваю очі…
А серце мало не виривається з грудей. Ще мить, ще мить і я побуваю удома!
Ось іду серед заметів. Довкола іскряться сніги, мої щоки цілує мороз, а місяць кинув срібну мережку на стежку, що веде до мого дому. І ноги самі несуть мене. Така легкість і невагомість у всьому тілі. Святковий різдвяний вечір огортає мене синьою пеленою, моргає золотом далеких зірок, вітає гілкою яскраво-прибраної ялинки, що вибилася із-за фіранки на вікні, відлунює срібним дзвіночком далекої коляди, що наповнює душу радістю і відчуттям свята.
Я відкриваю двері. І відразу огортає мене ні з чим незрівнянний запах – запах рідної домівки: віє свіжістю від зеленої красуні – ялинки, на столі дванадцять страв святої вечері, у макітрі парує Кутя.
А поряд горить яскрава свят вечірня свічка і її сяйво заглядає у всі куточки зраненої душі, виганяє звідти морок і смуток, наповнює всю мене неземним блаженством, якому я ще не можу дати назви, адже душа моя іще не може призвичаїтись до тієї чудо-хвилини - хвилини щастя у рідному домі.
Застиг від несподіванки посеред кімнати чоловік і гукає до синів: - Хлопці, мама приїхала! Мама приїхала!
А мама… повертається і іде геть. Повертається до жорстокої дійсності. І от я знову у чужому світі, де нікого не цікавить, що у тебе на душі. Ти заробляєш гроші і для цього жертвуєш своїм здоров’ям, своїми почуттями і своїм сімейним щастям.
І я благаю: «О. наймилосердніший Ісусе! Візьми у свої маленькі рученята мою долю, моє майбутнє. Дай сили вижити серед мороку безнадії і чорних хвиль смутку. Допоможи мені сьогодні, а завтра… завтра я піду за тією звіз дою, що звіщає про твоє народження, народження Сина Божого, котрий спасе світ і нікого не залишить у біді. Просіть і дасться вам, тільки з вірою просіть. І ми просимо.
Бажаю Вам, Оксано, ще багата-багато разів зустрічати Різдво, Великдень на рідній українській землі у колі сім"ї, родини, друзів, земляків, жити в мирі, радості і щасті!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли писалися ці рядки-сім"Я ще була .,хоч я була далеко,але в серці жило трепетне передчуття зустрічі,яке освітлювало світлом і найчорніший день у чужині.А вже чотири роки як загинув чоловік...От і скінчилася ...казка.Щиро вдячна за побажання.І Вам щастя у нескінченній казці.
У мене аж сльози на очах виступили!
Бажаю, щоб у Новому році все склалося у вашому житті так добре, що і подумати зараз не можете!Хай Бог береже Вас!!!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ ЩИРО-ЩИРО. ДАЙ, БОЖЕ, НАМ УСІМ ЩАСТЯ-ДОЛЕНЬКИ!
ВІНШУЮ ВАС!
І це мине...
