Та дівчина з Хербстштрассе
що завжди ходила у клітчатих штанях
кольору суміші опалого листя
та довгому чорному плащі
часто курячи сигарети й
вивчаючи дим на наявність
екзистенції його відображення
у дзеркальцях припаркованих автівок
проходила якось повз мене
занурена обличчям у сторінки
сучасного українського роману
її збірка віршів
вийшла десь після третьої філіжанки кави
в останній ранок вересня
але в ній не вистачало пробілів
і прибрати зайві коми та нумерацію сторінок
я притримав її за лікоть
і коли вона оберталась
сказав
що я єдиний хто прочитав її поезію
тоді вона відповіла
що в неї вдома є чудова кава привезена з Бразилії
свіжо випрана постільна білизна
і вікна виходять на інше місто
ми сіли у її авто і поїхали
наступного дня ми розійшлись