Пробач мене мамо, що буваю різкий,
Що уже у свої двадцять років
Біль відчуваю мов би старий,
Пробач мене мамо за вкрадений спокій.
За недоспані ночі, тривогу у серці,
Що залишилась з дитинства мого.
Пробач що й тепер додаю в життя перцю,
Пробач що я впертий і йду до свого…
Пробач мене мамо за те, що не в силі
Я кращим зробити наше життя…
Я знаю, колись ще ми будем щасливі,
Всі будемо разом святкового дня!!!
І тато приїде тричі на рік…
А не так як завжди по два рази,
Наллємо в кувшини березовий сік,
Накриємо стіл і сядемо разом…
Й на Паску у церкву підемо сімєю,
Запалимо свічку згадаємо всіх…
Мої дорогенькі всіє душею!!!
Люблю й поважаю, рідних своїх…
Пробач мене мамо, пробач мене мамо!!!
Пробачте мене дорогенькі батьки!
Пробачте, що я залишив в серці рани…
Пробачте за все… що я не зробив!!!
серце в друзки...печаааль..я ж так давно не казала мамі слова "люблю"..
а вірш ...заставляє задуматися над своїм ставленням до найрідніших..інколи до чужих ми любязніші ніж до тих хто дійсно нас любить і заслуговує більше ніж ми їм даємо!
Юра... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж дуже рідко таке кажу....)
а й справді інколи чужим людям ми приділяємо більше уваги а ніж рідним))
"Будет не просто, ведь жизнь лишь шипы.
Будут и розы, волнения дни.
Всё, всё проходит, и только любовь
Матери к сыну навеки с тобой!" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226993
Пробачить за все 100%
Вірш дуже гарний!
Юра... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
серце в друзки...печаааль..я ж так давно не казала мамі слова "люблю"..
