...після того як до останньої молекули зникає твій запах
змінюється кімната старіють і тріскаюсь впоперек стіни
сліду твого перебування не знайти на жодних мапах
ти надто часто змінюєш координати своєї задзеркальної країни
а я тільки на початкових етапах
видалення твого імені із всесильної рутини
часу...
коли руки тремтять вбираючи в себе холод
а волосся здається від смутку сивіє
хтось приходить і замикає коло
і від сліз злипаються вії...
і ніким не порушена тиша сплітає у кокон
наші притихлі серця намертво
коли ти засинаєш я повертаюсь до світу боком
щоб не бачити тих
які приносять тобі байдужу вкрадену жертву...
і начебто віра повинна ставати щоразу міцнішою
а насправді ми з тобою давно запеклі атеїсти
ти просто молишся імітуючи шукання істини
а я...
від безпорадності перед відстанню
тривалістю в один крок на зустріч...
а ось цей віршик...мені дуужжжеееееее сподобався,такий...аж слів забракло!
коли ти засинаєш я повертаюсь до світу боком
щоб не бачити тих
які приносять тобі байдужу вкрадену жертву...
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"а я...
від безпорадності перед відстанню
тривалістю в один крок на зустріч..."
Зачарована силою твого слова, що має здатність викликати живі картинки в голові і сильні емоції в душі...
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00