Злетіло хвилями волосся біле,
Розпатлало вітром мою сивину...
Розлилося море ,синє-пресинє,
Ноги човгають по жовтому піску....
Розкажи мені доле, моя мила,
Коли припливуть червоні вітрила,
Коли торкнуться, стомленого серця,
Відблиски любові від розбитого скельця?
Не зупинити плиннність мого життя ,
Десь там, за порогом, чекає "вона",
Нудьгує, сумує, так довго одна
Та час ще не сплинув, не прийшла пора.
Думки не про "неї", а про кохання,
Про зорі на небі і про світання,
Про зустрічі нові й сердець єднання,
Про сни кольорові у зеленому травні...
Ну, чого ти дивишся й слідкуєш за мною?
Насолоджуєшся нестерпними болями
І ждеш, коли загасне свіча в моїх очах...
Але вогонь життя в них горить, ще не зачах.
*******
Та коли прийде той час, ти візьмеш мене на плечі
Й полетиш в даль, у пекло чи рай... чи між світами знічев"я
Кинеш мою душу, у вічне скитання, у вічну печаль...
Краще мені не знати і не думати про той вічний край.
