Ой, Весна! Моя любов, моя краса!
Квітує травень- син останній,
Чарує, зваблює мене до гріха,
Чому ж і ні? Він такий гарний...
На струнах душі він награє ,
Свою мелодію кохання,
Бринить вона, а серце крає:
Невже вона в житті остання?
" Живи, радій, тобі ще рано"-
Весна мені відповідає.
Ось, зорі на небі сяють так ясно
Й розцвів бузок у саду дуже рясно,
П’янить його квіт, немов старе вино,
Хмільне у мізках, на вустах медове...
Солов’їна пісня лине у гаю,
Чарівливо так, немов я у раю...
Я до тебе на крилах вітру лечу,
Зігрій мене в обіймах, я й оживу.
Зітри спогади сурової зими,
Холодної до болі, до німоти,
Розвій із вій, той подих смерті її,
Поцілуй вуста мої, життя вдихни.
Нехай знов розквітне любов, як колись,
Тоді ми з тобою злітали у вись...
Ти на небо дивись і за нас молись
Та тільки серед зірок, не загубись.
********
Я знов живу, закохана у життя,
Бо прийшла Весни краса, любов моя!
