Ми ішли,
А вслід за нами
Осінь сіяла листками
І над нашим тихим містом
Терпко пахло падолистом.
Дні осінні,
Дні урочі
Ти звела до неба очі:
В них, де синь небес розлито,
Ще безжурно грало літо.
Моя осінь.
Твоє літо.
Серце юністю зігріте…
Й слід в душі, як рів глибокий
Моє щастя – мій не спокій.
Погляд твій
Впіймав раптово…
Не промовив ані слова.
В тих очах де синь розлита…
Вже немає того літа.
Моя осінь.
Твоє літо.
Серце юністю зігріте…
Й слід в душі, як рів глибокий
Моє щастя – мій не спокій.