Недопустимі почуття
Ліміт на щастя, на кохання
І заборона на життя.
Є вільним лиш розчарування.
І кожен день, мов фраз закони,
І кожне слово, як в кіно.
Ці безкінечні перегони,
Які тривають так давно.
У кожній постаті обман,
У кожнім погляді і слові.
І кожен сумнів, він не сам.
І, навіть, у твоїй любові.
Чекай удару зі спини,
Та не дивись у зуби смерті.
У цьому винні лиш вони -
Твої думки й слова протерті.
Всміхнись у темноту сердець,
І хоч усмішка та нещира
У очі не дивись, проте
І я цього сама не вміла.
Не зачіпай рукою світла
І до вершин тягтись не треба.
Лиш плюй на них. Ти не тендітна
Моя душа. Лиш знай: так треба.
Щоб заховать своє нещастя.
Щоб заховать свої страждання.
Щоб не лишать йому прокляття,
А лиш подарувать кохання.
Щоб залишить собі надію.
Щоб сльози на смітник віднести.
Я бути сильною не вмію,
Та знаю... знаю лиш що треба.
06.02.2010
такий сумний монолог душі, та ти сильна...чуєш?...СИЛЬНА
Maggie Bee відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, я СИЛЬНА! Прошу, не сумнівайся в цьому, друже
"Я буду крізь сльози сміятись...", як вовк, я здобуду щастя своїми руками, бо хто, як не ми творці свого щастя...
Щиро дякую за оцінки
Прошу, не сумнівайся в цьому, друже 
такий сумний монолог душі, та ти сильна...чуєш?...СИЛЬНА 
