...Надворі XIX століття. На вулиці перед старим будинком,який скоріш за все був іконою вікторіанського стилю зупинився екіпаж,з якого вийшов молодик,заплатив погоничу. І на хвилинку зупинився перед будинком щоб оцінити його красу. Високий довгий паркан обгороджував це будинок,який був частиною одного великого масиву інших не менш цікавих споруд. Всередині світилось лиш одне вікно...
І молодик повільно відкривши браму постукав у такий собі молоточок,який служив для "оголошення" приходу гостей.
Через хвилину двері відкрив акуратно одягнутий старий слуга,який і з радісною усмішкою впустив молодика всередину.
-Мій господар вас з нетерпінням чекає.
-Дякую.Але ви не знаєте Генрі чим же обумовлене його таке несподіване бажання щоб я приїхав?-спитав таємничо молодик.
-Не знаю сер,я його ще таким збудженим не бачив з тих пір,коли влаштувався тут на роботу.Але заходьте в вітальню господар сказав що він зараз прийде.
І молодик ввійшов у простору вітальню,яка навіювала спогади про дитинство,а найбільше зігрівав ці спогади витончений камін. Наливши собі в стакан віски він вмостився на невеличкому шкіряному кріслі,з якого пахло багатством і аристократизмом.
-Привіт Пол. Як доїхав?Як батько?
-Привіт дядечку. Доїхав не так уже й добре. Ви ж знаєте як працюють наші англійські залізниці,ніякої поваги до клієнтів.А батько нещодавно отямився від глибокої застуди. Він дуже здивувався вашому проханню.
-Так справа дуже цікава.- усміхнувся чоловік років 50 з вже сивими пишними вусами ,великим картопляним носом,і холодними голубими очима які палко усміхались з крихітних окулярів.
-Ну тоді давайте перейдемо прямо до вашої розповіді.-сказав з нетерпінням молодик. Скидалось на те що він був точною копією цього старого. Але це пояснювалось тим що батько цього молодика і цей старий були братами щобільше близнюками.
-Ну тоді іди за мною Поле.-З цими словами старий різко розвернувся і вибіг з вітальні.Пол піднявся і наздогнав його вже біля сходів які вели у підвал будинку.
На обличчі старого яскраво вималювувалось величезне збудження і нетерплячка. Він повільно спустився вниз і смикнув за клямку старих дверей молодик швидко спутився до нього щоб поглянути що ж там чекає на нього його обличчя сповнилось чогось дивного....
