Стіною вечір, мов Малевича гігантський твір,
На ньому кілька клякс чорнилом золотистим.
І те, що існувало, вже немає, щезло мов Заїр,
Мабуть ніхто не проти порівняти з особистим.
Руки тремтять, перо, майже закінчилось чорнило,
Завтра заправлю фарбою веселки кольорів.
Спочатку бавився, і ось вже з головою захопило,
Лиш у словах по справжньому живу, а там - згорів.