Багато ми з тобою вже не встигли.
І як же мало часу для розваг.
І не для нас вже яблука не стиглі
Грайливо струменяться у садах.
І знову на світанку день новий готує
Нам каменю не тесаного клич,
Бо браття ми і поруч ми крокуєм
Пліч- опліч в череді сторіч.
І коней, не осідланих волхвами,
Ми запряжемо в трійку вороних,
І помчимо полями і лугами
Там, де серпанок зникнути не встиг.
Не всохнуть ріки в берегах безкраїх,
І сонце золоте не втомиться сіять,
І ми себе в своїх синах згадаєм,
І правнуки нас тихо воскресять.
