Покинута... Обманута... Й нічия...
І думка б'є ключем... Все згадую слова...
Всі ті слова, що ти мені сказав. Сльозливая.
Ти пам'ятаєш, Як було кохання??
Звісно пам'ятаєш... Ти ж казав...
І знов у вухах те розчарування,
Бо спогад цей на нього наражав.
І у вікні простоїть моя тінь,
До ночі виглядатиму я очі,
Твої прекраснії... Бо твоє слово мовчазний кремінь,
Бо повернутися до мене ти не схочеш.
І все... Все піде знову за рікою сліз...
Благаю! Та почуй же шепіт мій!
А в голові мальований ескіз,
Кривавих, як розбите серце, мрій...
Покинута... Обманута... Й нічия...
Чого тепер бажати... я не знаю...
Але я знаю... Я тебе, як ти мене...Завжди.. Кохаю.
