В заторах плекалось дрібне нетерпіння.
На теплих кушетках хтось бачив спасіння,
а янголи в чорному падали в дим з ментолом-
недопалки сумно дощем з балконів,
стабільність протонів, печаль нейтронів
й дурна нероздільність по краплі із корвалолом.
П\"яниця всміхається, точить зуби,
парфумиться наволоч, смерть із Куби,
вимірює щастя розрізом її спідниці.
А осінь за краєм, серця зогнили,
молитись набридло і ломить тіло-
король на колінах й зізнання до болю ниці.
То з відчаю просто байдужість вийшла
і вишня-спокусниця мертва, кисла-
образами й горем так тхнули чужі парфуми.
Листками із неба у світ потойбічний,
бродягам в безодню ночей суничних,
щоб там тільки тиша без каменю і без глуму.
Напрочуд огидна й смішна картина-
живу десь на небі,зовусь \"людина\",
на янголів в чорному зверху кидаю квіти.
А завтра в заторах знайдеться зірка,
маленька й потворна по вашим міркам
та тільки вона зможе світло нове створити.
кажется даже уловил запах.. вот прямо сейчас.. женский... с дерзким оттенком...не лишённый воли, но между тем и не понявший этого...
тонкий запах...
(надеюсь меня кто-то поймёт)
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
