Буду любити Україну
Аж поки колись не загину,
Буду лиш бачити хороше в ній
І більше покладатиму надій.
Нарешті стала вільна,
Нарешті стала самостійна,
Думка – не божевільна,
А перевірена, надійна.
Ніхто не зможе вже забрати,
Ніхто не зможе поневолювати, вбивати
Працьовитих людей України,
Бо не дамо своєї Батьківщини.
Я плачу і люблю
Я хочу, і молю,
Щоб справедливість встановилася,
Щоб мрія ще одна здійснилася.
Скільки болю пережили,
Але мету свою зробили
Й отримали винагороду,
Пройшли не одну перешкоду.
Любов переможе зло,
Яке є, якого ще небуло
І почуття хороші й щирі
Подарують життя в мирі.
Не буде голоду й війни
Не будуть дочки і сини
Тікати з дому свого,
Шукаючи місця нового.
Кохання – вічна сила,
Вона багато подвигів здійснила,
Вона серця розбивала,
Вона щастя дарувала.
Нехай сила з нами буде
Усе інше з роками прибуде,
Любов незгасне і не зникне,
А в кожне сердечко проникне.
Цей величний жар
Піднесе душу аж до хмар.
Душу пронизить сонячне проміння,
Душа побачить нове видіння.
Видіння буде про гармонію вічну,
Про силу незрозумілу потойбічну,
Про радість, яка навколо існує,
Про життя, яке далі прямує.
Україно, моя рідна!
Ти багата, а небідна,
Ти красива, тебе треба любити
Без тебе краще вмерти, ніж жити.
2003
ID:
195899
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 15.06.2010 22:47:17
© дата внесення змiн: 15.06.2010 22:47:17
автор: sashassop
Вкажіть причину вашої скарги
|
Справжній відданець своїй батьківщині
