сидиш не перший день біля вікна.....
спостерігаєш як холодна, крижана зима
позапорошувала всі осінні квіти.....
вони неначе мрій твоїх чудові діти.......
" Прислухайся, коханий!
можливо ти почуєш,
як тяжко дихає сльозами мрія........
вона вмирає........
а за нею я!
в ній сенс мого життя! моя надія!
в ній подих ранньої весни.у неї твої очі
я жила лиш для тебе! я кохала!
для нас обох я світ побудувала!
ти зруйнував усе що тілки мала!
та я надіялась! я вірила..я знала..."
рука тремтить....ти пишиш лист......
тепер ти знаєш, який жорстокий світ коли кохаєш
закам"яніле серце..... сині очі...ніжні руки......
бліде обличчя.....ночі вічної розлуки.....
він зрадив.....ти ковтаючи сльозу чекала.....
зі біллю в серці усміхалась...ти його кохала.....
" залиш мене в спокої!......
мене й згвалтовану тобою мрію!!
забудь мене....свою Ліліт....
свою повітряну стехію!!!!!
облиш мене!.....забудь, пробач що я кохала!!!
я зникну із життя твого........
та ти моє життя яке я віддаю....я відпускаю.........
бо лиш тобою я живу......... страждаю..."
ти наче зім"яти листок в кутку митця.......
твоя помилка у житті одна.......
що щиро й до без тями покохала........
що жила мріями...реальність відкидала....
тепер сама......сама страждаєш.....
кричати й плакати ти сил уже не маєш.......
" прошу пробач.........
кохай і будь коханим........
я потонула у очей глибоких океані.....
забудь про мене, як про сон........
як шепіт ранньої весни.......
і ці осінні квіти, що запорошені снігали лютої зими.....
забудь ці дні, ці ночі і зізнання мого
омріяного щирого кохання...прощай....."
зима тового сраждання болю не зігріна......
кров на руках......листа ти нею дописати не зуміла.....
лише замріяна востаннє ти сказала.......
".... люблю......." і більш тебе не стало..........
