Буйний вітер закохався
У берізку молоду.
Ніжно пестив довгі коси,
Обіймав її в танку.
Ой берізко, білокора
Ти красуне лісова.
Полети зі мною в гори,
Там де сходять небеса.
Лиш тебе буду кохати
Любо шепче вітер їй.
А берізка похилилась:
Ой коханий, ти не мій.
Я б з тобою полетіла
Не пуска мене земля.
Гірка доля не звеліла,
Щоб злучилися серця.
Буйний вітер зажурився,
Покотилася сльоза…
Ще раз ніжно пригорнувся,
І подався в небеса!
