"Містичні" явища ми звикли або заперечувати, або пояснювати зрозумілими нам поняттями з точки зору, яку більшість вважає здоровим глуздом. Це продовжується до того часу, поки "містика" не проникає у наше особисте життя...
Звичайний день.
Їх тисячі, мільйони. Вони непомітні ззовні.
Він іде, як і завжди, непомічаючи звороти мовні;
В душі лунає музика, нікому не помітна, а йому неясно,
Чому вона то глушить басом, то невпинно гасне.
Повз нього щохвилини пропливають тисячі думок,
І кожну глушить музика, і так за кожним кроком крок.
Вітринами наповнені центральні хащі його міста,
І все справляє враження, що в кожній з них товарам тісно.
Вже ніби не маленький і вирішує усе вже сам.
Підмова друзів надає нерівноваги терезам,
Бо мода завжди була на відзнаки персональні,
І молодь без тату - як піна без води у ванні.
Маршрут свій змінює юнак, хода стає рішучіше.
Два кроки до салону, але можна повернутись ще.
Невпевнено присів за стіл, а очі майстра сяяли:
"Чекав на тебе вже давно!", і миттю підібрав таке
Лайно, що хлопець згодився.
Можливо, з несподіванки,
Або через красу малюнка та двозначність його лірики.
***
Малюнки на шкірі,
Рани на серці -
Тіло людини так швидко псується.
Триматись у вирі:
Кому це вдається -
Той має право назватися перцем!
***
Вже через мить
Торкнулась голка плоті, з'явились обриси масті.
Він побачив шедевр під сталевим пензлем майстра.
Тихо навкруги. Лише лунає музика в серці,
Музика трауру. Через неї воно ще швидше б'ється.
Прямуючи до дзеркала, відчув, як щось ворушиться,
Як змінюються відчуття, як кров у жилах мутиться;
Побачив світ навколо раптом іншими очима.
Інстинкт звіриний підказав, що майстер - друг вітчима,
Що в місці цьому залишатись небезпечно дуже.
Нашвидкоруч віддав платню, слизнув у лахи вужем,
І тільки вдома, роздягнувшись, довго дивувався
Роботі майстра, на якій помітно хизувався
Волоссям величезних лап, а також тим, що в них тримав:
Чудовий меч, сталевий спис і в серце встромлений кинжал.
Ненависть та романтика, зневіреність у почуттях
Повідають про власника на все його життя
І навіть більше.
Під час любовних ночей
З грудей його поглянуть на жертву вісім павучих очей.
***
Малюнки на шкірі,
Рани на серці -
Тіло людини так швидко псується.
Триматись у вирі:
Кому це вдається -
Той має право назватися перцем!
***
І знову дні.
Всі дні минають швидко, як і рік потому
Давно змінилось коло друзів і забув, коли востаннє був удома...
Неодружений, та і нема в цьому сенсу,
Коли є музика, безліч пігулок і сексу.
Той ранок видався невдалим, моторошно стало,
Коли побачив павука. Його лапи тримали
Не меч і спис, і серце без кинжала з ім'ям Яна,
Натомість в серці було два з отрутою баяна...
Але ніхто не пам'ятав, і фото не залишилось,
Ніхто його не розумів, отрутою він тішився...
Звернувся за адресою, де три роки тому
Йому намалювали знак залізом по живому.
Там двадцять років вже стоїть старий наркодиспансер,
А поруч з ним - витверезвник, і міліцейський карцер...
Знайшли його вже мертвим, смерть прийшла від удушіння,
І марно прокурори намагались знайти винного
У смерті хлопця.
І не зважали або не помітили,
Що лапи малюнка навколо шиї жертви обвиті були.
ID:
143698
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 01.09.2009 09:56:31
© дата внесення змiн: 01.09.2009 09:56:31
автор: Chuma.voz
Вкажіть причину вашої скарги
|
