Усе так звичне і таке одноманітне:
Життя нудне й до болю жалюгідне.
Уже набридли ці повторювані дні:
Постійні будні і приречено сумні!
Усе ти робиш, аби просто жити
Й так мало часу щоби щось творити.
Творити усмішку, палку любов...
Немає часу й ти печальний знов.
Життя різке, в нього нема пощади,
Немає співчуття і примітивної відради.
Ти зайвий в світі, непотрібний,
А, може, навпаки, цей світ тебе негідний.
Усе так сіре, тьмяне і брудне.
Здається, світла вже нема ніде.
Але у цій спокійній простоті
Ми разом, ми, на щастя, не одні.
Бо є у мене ти – моя відрада
І знищить нас лиш чиясь зрада.
Прошу тебе, мені допоможи:
В житті ганебному любов знайди.
Вона врятує все моє брудне буття,
Де так багато прикростей, морального сміття.
Вона піднесе душу до небачених висот
В рядок життя додасть бадьорих кілька нот.
Усе так звичне і таке одноманітне:
Життя нудне й до болю жалюгідне.
А ти зміни його!!! І зовсім кардинально
І жити стане краще, ніж нормально.
Розбий вразливу чашу смутку і печалі,
Звільни мене від всього, хай іду я далі.
Не стій на місці й я піду з тобою
Туди, де метушня й нема цього спокою.
