Уривок поеми 'Salve Deus Rex Judaeorum' ("Привіт Тобі, Господи, Царь Іудейський") Емілії Бассано, у шлюбі Ланьє (Ланьєр) (1569–1645) - англійської поетки, за походженням, можливо, наполовину єврейки, першої жінки, яка опублікувала збірку віршів англійською мовою в XVII ст. ( 1611 р.), і висловлювала в своїй творчості переконання, які згодом стали характеризувати як феміністичні.
Поширений також (хоча не загальний) погляд, за яким це Емілія була прототипом знаменитої "смуглої леді сонетів".
У наведеному нижче уривку авторка намагається від імені дружини Понтія Пілата висловитись на захист праматері нашої Єви.
Оригінал:
Now Pontius Pilate is to judge the cause
Of faultless Jesus, who before him stands;
Who neither hath offended prince, nor laws,
Although he now be brought in woeful bands:
O noble governor, make thou yet a pause,
Do not in innocent blood imbrue thy hands,
But hear the words of thy most worthy wife,
Who sends to thee, to beg her saviour’s life.
Let barbarous cruelty far depart from thee,
And in true justice take affliction’s part;
Open thine eyes, that thou the truth mayst see,
Do not the thing that goes against thy heart,
Condemn not him that must thy saviour be,
But view his holy life, his good desert.
Let not us women glory in men’s fall,
Who had power given to overrule us all.
Till now your indiscretion sets us free
And makes our former fault much less appear;
Our mother Eve, who tasted of the tree,
Giving to Adam what she held most dear,
Was simply good, and had no power to see,
The after-coming harm did not appear:
The subtle serpent that our sex betrayed,
Before our fall so sure a plot had laid.
That undiscerning ignorance perceived
No guile or craft that was by him intended;
For had she known, of what we were bereaved,
To his request she had not condescended.
But she, poor soul, by cunning was deceived,
No hurt therein her harmless heart intended:
For she alleged God’s word, which he denies
That they should die, but even as gods, be wise.
But surely Adam cannot be excused;
Her fault, though great, yet he was most to blame;
What weakness offered, strength might have refused,
Being lord of all, the greater was his shame:
Although the serpent’s craft had her abused,
God’s holy word ought all his actions frame,
For he was lord and king of all the earth,
Before poor Eve had either life or breath.
Who being framed by God’s eternal hand,
The perfect’st man that ever breathed on earth,
And from God’s mouth received that strait command,
The breach whereof he knew was present death:
Yea, having power to rule both sea and land,
Yet with one apple won to lose that breath
Which God had breathed in his beauteous face,
Bringing us all in danger and disgrace.
And then to lay the fault on patience back,
That we, poor women, must endure it all;
We know right well he did discretion lack,
Being not persuaded thereunto at all;
If Eve did err, it was for knowledge sake,
The fruit being fair persuaded him to fall:
No subtle serpent’s falsehood did betray him;
If he would eat it, who had power to stay him?
Not Eve, whose fault was only too much love,
Which made her give this present to her dear,
That what she tasted, he likewise might prove,
Whereby his knowledge might become more clear;
He never sought her weakness to reprove
With those sharp words, which he of God did hear:
Yet men will boast of knowledge, which he took
From Eve’s fair hand, as from a learned book.
If any evil did in her remain,
Being made of him, he was the ground of all;
If one of many worlds could lay a stain
Upon our sex and work so great a fall
To wretched man, by Satan’s subtle train,
What will so foul a fault amongst you all?
Her weakness did the serpent’s words obey,
But you in malice God’s dear son betray.
Whom, if unjustly you condemn to die,
Her sin was small to what you do commit;
All mortal sins that do for vengeance cry,
Are not to be compared unto it:
If many worlds would altogether try,
By all their sins the wrath of God to get,
This sin of yours surmounts them all as far
As doth the sun, another little star.
Then let us have our liberty again,
And challenge to yourselves no sovereignty;
You came not in the world without our pain,
Make that a bar against your cruelty;
Your fault being greater, why should you disdain
Our being your equals, free from tyranny?
If one weak woman simply did offend,
This sin of yours, hath no excuse, nor end.
To which, poor souls, we never gave consent,
Witness thy wife, O Pilate, speaks for all;
Who did but dream, and yet a message sent,
That thou shouldst have nothing to do at all
With that just man; which, if thy heart relent,
Why wilt thou be a reprobate with Saul?
To seek the death of him that is so good,
For thy soul’s health to shed his dearest blood.
Мій український переклад
Еміля Бассано Ланьє/Ланьєр
Виправдання Єви (заради захисту жінок)
Пілатові слід справу розглядать,
І перед ним Ісус став безневинний.
Царів, закони вмів Він шанувать,
Але тепер в оковах, плачу гідний.
Правителю, не треба поспішать!
У кров святу ти не занур рук сильних.
Твоя достойна жінка так благає:
Її Спаситель хай спасіння має!
Жорстокість варварську геть прожени,
Жаліючи, судити чесно станеш.
Від істини очей не відверни:
Засудиш – і своє ти серце зрадиш.
Він – твій Спаситель! Кари не чини,
Коли життя й заслуги ти розглянеш!
Не дозволяй жіноцтву хизуватись,
Як схибить муж, що мав розпоряджатись.
Так хибі чоловічій - нас звільнить
І значно ту поменшити провинність,
Що Єва сміла від плодів вкусить
Й з Адамом любим ними поділилась.
Вона була лиш добра. Встановить
Була безсила, що тут зло таїлось.
Підступний змій усіх жінок так зрадив,
Щоб нас згубити, задум свій впровадив.
Вона ж з невинним розумом була,
І хитрості не вміла розпізнати.
Якби, що втратимо, пізнать могла,
Не стала б хитрому відповідати.
Підступність для обману шлях знайшла,
А чиста зла не думала вчиняти.
Згадала слово Боже, змій же ствердив:
Змудріють, мов боги, й не буде смерті.
Та слушно б осуд і Адам дістав:
Значна провина в жінки, в нього ж - гірша.
Слабка давала, сильний би не брав,
Та взяв він. Сором більш, бо влада вища:
Хоч жінку хитрий змій переконав,
Та муж мав бути Богу найвірнішим.
Він над землею став владарювати
Перш, ніж жона розпочала зітхати.
Господь рукою вічною створив
Його, щоб був – істота досконала.
Знав чоловік, що Бог заборонив,
І знав: його б за ослух смерть спіткала.
Над морем і землею він царив –
Та яблуко грішити спонукало.
Життям від Бога ризикнув гарненько -
Приніс неславу нам та небезпеку.
Та докоряєте терпінню ви
І винуватите жінок нещасних.
Муж не послухав ради голови,
Зневажив він великий розум власний.
Бажання знань – шлях Єви до вини,
А чоловік згрішив, бо плід прекрасний.
До нього змій підступний не звертався.
Хотів він яблук сам. Хто б сперечався?
Не Єва, ні, бо гріх її – любов
Надмірна, з любим змусила ділитись,
Щоб нею знайдене і він знайшов,
Щоб розум мужа теж міг прояснитись.
Докорів Божих муж не мовив знов,
І жінки не примушував винитись.
Чоловіки знання свої великі
Одержали з рук Єви – наче з книги.
Якщо хоч трохи зла лишилось в ній,
То винний чоловік: постала з нього.
Як світ один у безлічі живій
Нас винуватить: ось знаряддя злого,
Біду чоловікам наслав так змій –
То ось ваш гріх. Не сором вам від цього?
Жона – слабка, і стала змія слухать.
Ви ж – злі, тому Син Божий звідав муки.
Якщо несправедлива смерть – Йому,
То Євин гріх – дрібне ще злодіяння.
Гріхи всі смертні, що до помсти звуть,
Не витримають з вашим порівняння.
Як декілька світів скликать на суд,
Де зробить Бог гріхів підсумування –
Ваш гріх один всю суму перевищить,
Мов Сонце, що за зірку яскравіше.
То волю хай знов матимемо ми –
Себе володарями не вважайте.
Страждаємо, щоб ви у світ прийшли –
Жорстокості до нас не проявляйте.
Ви впали до ще гіршої вини –
То ми вам рівні? Ви рабинь звільняйте!
Слабка згрішила жінка, це буденно.
Ваш гріх – не вибачений, нескінченний.
І не дали на нього згоди ми.
За нас твоя, Пілате, жінка мовить.
Сон бачила – її не відштовхни,
Помилувати Праведника просить.
Його жалієш – правий суд чини.
Чом хочеш, мов Саул, ти зло дозволить?
Не погуби Його, добру Він служить,
Життям Своїм твою врятує душу.
Переклад 27.11.2024
Переклад російською
ID:
1027402
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.11.2024 23:05:07
© дата внесення змiн: 29.11.2024 20:38:48
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
