ВЕРЕСНІ
Любила вересні вона, красива мрійниця.
Гадала, мрія восени за будь-що втілиться.
Любила сонячну блакить, ласкаві промені,
і мальовничі кольори ледь-ледь притомлені.
Текло життя за роком рік, мінялись вересні.
Чи так було, чи то здалось – вона живе вві сні.
Біль від розлуки зцілив час, проте в самотності
лише у книгах про любов вірші та повісті.
Ходила мрія назирці, серденько тішила,
проснутись в вересні пора в обіймах іншого.
Він чародій, чи то дивак у нотах творчості,
вона порядна, мов свята – взірець духовності.
Він саме в вересні торкнув її душі струну,
затим із лютого прийшов, повів в свою весну.
