Для того, щоб у щасті жити,
Повинні ми усі робити.
І навіть думати не треба,
Що щастя, наче сніг із неба,
Впаде. Цього повік не буде.
Його лиш той із нас здобуде,
Хто досі ще його не має,
Хто сил своїх всіх докладає,
Той, хто працює, також вчиться
І не боїться помилиться.
Помилки виправити можна.
Зробити, звісно, це спроможна
Людина кожна самостійно
Чи з допомогою, постійно
Свої довершуючи вміння,
Як велить чисте їй сумління,
Що в голові її існує
І нею завсігди* керує,
Хай що б зустріти не прийшлося,
Щоб їй на світі цім жилося
Щасливо протягом усього
Життя свого лише одного,
Бо більш, коли мине, не буде.
Можливо, в інший світ прибуде
Її душа. Цього не знає
Ніхто, та доки поживає
Ще кожен з нас на світі цьому,
Працюймо так, щоб ми на ньому
Дарма ніколи не тужили,
А в щасті світлому лиш жи́ли.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 24. 02. 2021