Твій образ... Нібито військовий ідеал:
Жага до справедливості, мужність і талант...
Терпіння й витривалість в нелЕгкій боротьбі...,
Бо що не день...дарує доля все важчі виклики тобі...
Ти їх приймаєш... Більш ніж гідно...
Й знов долаєш безупинно...
У небезпеці тягнуться хвилини...
З якими вже змиритися повинні...
Мій військовий дорогий! Не знаю, як тобі сказати...
Ти, ожививши сотні мрій..., Навчив мене у шастя грати....
З тобою...; знаєш..., все інакше... Немає смутку і журби...,
А у душі- хвилини щастя..., що викликають на двобій...
Чогось боюсь тобі зізнатись... Для мене- найдорожчий ти...
І розбирає хвилювання...., коли не чую голос твій...
Чи варто шось іще додати? Чи хай закінчаться слова?
Знай.... просто хочу дарувати... хвилини ніжності й тепла....
