Зізнання….

Твій  образ...  Нібито  військовий  ідеал:
Жага  до  справедливості,  мужність  і  талант...
Терпіння  й  витривалість  в  нелЕгкій  боротьбі...,
Бо  що  не  день...дарує  доля  все  важчі  виклики  тобі...

Ти  їх  приймаєш...  Більш  ніж  гідно...
Й  знов  долаєш  безупинно...
У  небезпеці  тягнуться  хвилини...
З  якими  вже  змиритися  повинні...

Мій  військовий  дорогий!  Не  знаю,  як  тобі  сказати...
Ти,  ожививши  сотні  мрій...,  Навчив  мене  у  шастя  грати....
З  тобою...;  знаєш...,  все  інакше...  Немає  смутку  і  журби...,
А  у  душі-  хвилини  щастя...,  що  викликають  на  двобій...

Чогось  боюсь  тобі  зізнатись...  Для  мене-  найдорожчий  ти...
І  розбирає  хвилювання....,  коли  не  чую  голос  твій...
Чи  варто  шось  іще  додати?  Чи  хай  закінчаться  слова?
Знай....  просто  хочу  дарувати...  хвилини  ніжності  й  тепла....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Searose