Якщо мистецтво наслідує природу, тоді його мета – виховання людини.
Так, дійсно, футуристи мали рацію, кажучи, що де є культ, там немає мистецтва. Але рація полягає лише в тому тут, що мистецтво має уникати формальної догматизації та стереотипізації, виводячи у люди другорядних митців-формалістів, і заперечуючи себе зсередини.
Мистецтво має балансувати між крайнощами формалізму та нестримного авангардизму. Бо його мета – виховання в людині людини. В усіх аспектах: емоційному, художньому, моральному.
Причому виховується як глядач, так і сам митець.
Нам не потрібне мистецтво заради мистецтва, бо з нього нічого узяти, окрім хибної думки про надлюдськість митця. Митець не надлюдина, а перший серед рівних – вихователь і піонер. І тому він має обов’язки перед суспільством. Обов’язки бути людиною та повчати людяности, як себе, так і інших.
Ми зовсім не кажемо, що муза померла. Але вона і не безпутна діва. Не безпутна лише в тому сенсі, що у неї є мета, шлях до якої строкатий. У мистецтва має бути мета, що балансує між двома крайнощами, але й суворо визначена.
Мистецтво – творіння людей про людей і для людей.
"В Америці, в Скелястих горах я бачив єдиний розумний метод художньої критики. У барі над піаніно висіла табличка: «Не стріляйте в піаніста – він робить все, що може»." Оскар Уальд
в меньшей степени искусство должно кого-то чуму-то учить. кто, кого и чему? в меньшей степени художник должен руководствоваться целью и контролировать процесс ее поражения. художник может быть как и пионером так и лузером. он должен быть в первую очередь честен перед собой. а там как карта ляжет - может он и воспитает себя или кого-то помимо себя, может и нет. хочешь быть учителем иди в пед.
Про мистецтво повинні говорити професійно митці і творчі люди , а решта просто підтримувати мистецтво добра , любові , щоб були радісні людські серця .
