Як швидко лине час, в трудах життя минає!
З надією новою прокидаюся щодня
В очікуванні дива з новим починанням:
Як радісно й красиво сходить сонце в небесах!
Новим життям якомусь починанню стану,
Якусь почату справу неодмінно завершу, –
Це означає, що колись почату справу
На пів шляху до звершення її не залишу.
Щодня у тиші споглядаючи природу,
Найкраще бачу й розумію всі її дива.
Тепер, мені здається, кожен вільний подих -
Як час, який минув і тільки в думці проплива.
Буває, настає пора - і віддаюся
Заманливим спокусам недостойного гріха.
І це – життя. Його пізнати я боюся,
В моєму серці правдою розкриється нехай.
Надія цінна, коли знатиму я правду,
Інакше не залишиться користі для душі,
Якщо гріхи свої захочу приховати,
Чи не зумію відрізнить: де – правда, а де – гріх.
А що була така упевнена, пробачте!
Утішливу надію мала – добре буде все.
Коли не так стається, як в думках плекала,
Занадто боляче було сказати про оце.
Я дуже засмутилась через безнадійність
І через те, що марними були страждання всі.
Пробачте, не подужала, була нездібна,
Та не здаюсь, хоч і розчарувала вас усіх.
Лишити все на волю Бога – також спротив.
Не стверджую, що програю у боротьбі оцій.
Стараюсь ні на що не скаржитися просто,
Бо майже все, про що просила Бога, – дав мені.
Належить Богу завтра – ми не можем знати,
Що буде. Та коли приймаю правду – легший біль.
Із вільною душею буду шлях долати,
Надією і вірою наповнюючи світ!
07.05.2021
