За секунду до розлуки
Ти тримав мене за руки
За хвилину до прощання
Я порушила мовчання
Говорила про погоду,
Що вже вітер дме зі сходу,
Що ідуть до нас морози…
А в очах стояли сльози.
Ти ж у вічі так дивився…
Ти до вуст моїх схилився…
Провідник сказала «їдем»…
Я безтямно бігла слідом.
Мій соколику, мій милий!
Не сказала, про важливе…
Не сказала, не зуміла…
Буду сильна…буду сміла…
Лише дірку, що на серці
Затулю, вдягну я берці,
І піду шукати дрони…
Мій рубіж це оборони.
