Цькувала таланти юрма безталання,
В роз’ятрені рани насипавши сіль.
Немов вовча зграя вела полювання
На щире творіння, що йшло звідусіль.
Та чорним не можна пітьму очорнити,
Не можна привласнити світло в очах.
Не схилить ніхто безкінечно любити,
Коли повсякденно тортури гірчать.
Не треба ховати роздерті підошви,
Нехай бачать всі, що у гори ходив.
Штовхав каменюку бридку і негожу
До сніжних вершин у полон холодів.
Цькувала таланти юрба безталання,
Від заздрощів пухла і луснула враз.
Сховала під каптур своє намагання,
Таланти ж творили життя із добра.
22:26, 25.11.2019 рік.
Зображення: https://ru.depositphotos.com
