Колись, коли казали "до війни",
Торкались словом цим старовини.
Не вмить старовина її бої -
Посунув у минуле мир її.
Та, згодна лиш частково відступать,
Уміла із віддалення тримать.
Завісою скорбот іще тяглась,
Стіною на серцях людських звелась.
Верталась чергою безжальних снів,
Значуще нахиляла ряд голів.
Відтоді вже не раз прийшла вона -
Війна, яка ще не старовина.
І люди знов її старіння ждуть,
І мир, протягуючи руки, звуть.
Їй теж аналізованою стать,
Прохолодитись та ім'я дістать.
Та, поки ще горить, вона нова.
Єднає бруд і подвиг голова.
Випробувальне вариво круг нас -
Відповідать, хто є ми, ще раз час.
22.06.2017
